Online - поцілунок

Соціальна мережа — це «смерть» романтиці чи народження нового «Життя»? Здається, кожен залежний від неї по-своєму: чи від роботи, чи від розваг, чи від спілкування, якого не вистачає у реальному житті… Та чимало людей мали і такий досвід спілкування, що залишався назавжди у їхньому серці...

«Вечір. Він стомлений, але у піднесеному настрої заходить у мережу, наче заводить роман з нею… Починається легеньке „барабаніння“ у очікуванні тієї самої Людини… Вони наче незнають один одного, але, здається, поріднилися ще з часів дитинства. Він сидить, схвильовано поглядаючи на годинник, та чекає, поки навпроти Неї з'явиться значок „онлайн“… проходить кілька хвилин — і вони знову разом, вільно балакають про все, діляться успіхами та поразками... 
Цього вечора все з самого початку йшло шкереберть, і Вона вже знесилена дивиться у монітор і читає: „А давай зустрінемося?“
...Її одночасно кидає то у жар, то в холод… Вона чекала цього, але тепер, що робити? 
… Вранці вони знову здибаються в „онлайні“… Він рішуче, і наче востаннє, сказав, що сьогодні мусить її побачити і придумав навіть цікаву забавку для неї:-) Вона, насторожено, хвилюючись прийняла запрошення...
...»до зустрічі залишилось 60 хвилин" — читає Вона на екрані своєї мобілки......
«40 хвилин — Ти не передумала?»
В зазначений час Вона потрапляє у справжню КАЗКУ, створену Ним… Навколо все помаранчеве, тепле та солодке… Вона йде лише вперед, осяяна чи то допитливістю, чи то симпатією...
… Хвилини зустрічі… неймовірні, яскраві, та з купою адреналіну у крові… Він такий, яким Вона малювала його у своїй уяві… Та й Він, ховає очі. наче кіт, який нашкодив;-)    

Посмішки — це те, що об'єднувало їх тоді… Ба, навіть раніше- ще у онлайні їм вдавалось ловити ті миті радощів, які виливались у задоволені ПОСМІШКИ :-) Вони, боячись викрити явну симпатію, починають говорити казна-що… та ПОГЛЯД не приховаєш… Він з'їдає наскрізь, пронизує кожну клітинку тіла…  
Випадково чи то навмисне, раптом Вони падають у купу снігу — і зближення... 

 Поцілунок — це те, від чого вони зашарілись найбільше… Вона сором'язливо погладає Йому у вічі, а Він дбайливо витирає Їй щічки...
 Як то спокусливо — ПОЦІЛУНОК… Жодні солодощі не здаються такими прекрасними, жодні парфуми не виділяють такий аромат, жодна переписка не є такою близькою… "  

Кожен для себе обирає шлях та способи використання мережі, та всетаки щось магічне є у цьому «барабанінні»… А Ви як вважаєте?

11 коментарів

Святослав Сигін
Якщо хоча б один зі ста випадків може прийти до того, що написано вище, то так!
Тадеуш Новіцкі
Навіть не те, що магічне!!! Декілька разів, якщо зізнатися, я майже по-справжньому закохувався у жінок, із якими спілкувався в мережах. І ці відчуття не схожі за ті, які ми відчуваємо у справжньому житті із оточуючими! Це щось неповторне!
Альберт Комарі
У певній мірі я дійсно на цей момент є залежним від соціальної мережі. Там я мав можливість познайомитись із людьми, яких навряд чи колись побачу, але знайомству із якими я щасливий. Про можливість поспілкуватися із друзями, які далеко і наразі недосяжні, я взагалі мовчу, бо не про це мова.
Але те, про що ти написала, одного разу майже сталося. Але… не судилося. Проте очікування цього я до сих пір згадую із цим самим «барабанінням»…
Алька Ситар
Мені здається, що все навпаки. Такий випадок і справді раз на тисячу. Беру за приклад себе: в соц.мережах я виставляю ті фотки, котрі вдалі (суб'єктивна оцінка), граю ті ігри, які мені до вподоби, маю в друзях тих людей, з якими цікаво. В житті ж, як і будь-хто інший, роблю мільйон справ тому, що ТРЕБА, а не тому, що ХОЧУ. З іншої сторони в інтернет-переписці з незнайомою людиною я можу дозволити собі таку відвертість, яку не дозволяю в реалі. І все ж. Моя думка: що створені нами самими образи в соц.мережах, наче мильні бульбашки, непридатні до життя. Тому й немає у мене певності, що описана вище зустріч не потягне за собою катастрофічне розчарування.
Альберт Комарі
Все можливо — і розчарування, і щастя. Щось на зразок лотереї. Але наскільки приємним деколи є оте саме створення нами самими образів в соц.мережах!
Алька Ситар
і то правда. Просто є можливість бути такими, якими хочемо ))) В житті — мільйон перешкод
Володимир Карагяур
Два рази так робив! Але тоді не були розвинуті так соціальні мережі. Знаходив людей по вільному пошуку у асі. Перший раз я був такий щасливий що не знав просто що сказати. Ми довго зустрічалися. Вона виявилася неймовірно гарною дівчиною. Другий раз був гірше ніж просто сумний.
Алька Ситар
а чого з першою стосунки обірвались? (лізу в душу, тому можеш не віповідати)
Володимир Карагяур
Так вже сталося… Різне буває на життєвому шляху…
Анна Пелех
рядки шикарні!
Чудово розумію автора :)
Бажаю вам незабутнього і приємного продовження, ні в якому разі не закінчення :))
Сусанна Бугай
приємно...і справді тішить те, що комусь ці рядки не байдужі :-)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте