Online - поцілунок
Соціальна мережа — це «смерть» романтиці чи народження нового «Життя»? Здається, кожен залежний від неї по-своєму: чи від роботи, чи від розваг, чи від спілкування, якого не вистачає у реальному житті… Та чимало людей мали і такий досвід спілкування, що залишався назавжди у їхньому серці...
«Вечір. Він стомлений, але у піднесеному настрої заходить у мережу, наче заводить роман з нею… Починається легеньке „барабаніння“ у очікуванні тієї самої Людини… Вони наче незнають один одного, але, здається, поріднилися ще з часів дитинства. Він сидить, схвильовано поглядаючи на годинник, та чекає, поки навпроти Неї з'явиться значок „онлайн“… проходить кілька хвилин — і вони знову разом, вільно балакають про все, діляться успіхами та поразками...
Цього вечора все з самого початку йшло шкереберть, і Вона вже знесилена дивиться у монітор і читає: „А давай зустрінемося?“
...Її одночасно кидає то у жар, то в холод… Вона чекала цього, але тепер, що робити?
… Вранці вони знову здибаються в „онлайні“… Він рішуче, і наче востаннє, сказав, що сьогодні мусить її побачити і придумав навіть цікаву забавку для неї:-) Вона, насторожено, хвилюючись прийняла запрошення...
...»до зустрічі залишилось 60 хвилин" — читає Вона на екрані своєї мобілки......
«40 хвилин — Ти не передумала?»
В зазначений час Вона потрапляє у справжню КАЗКУ, створену Ним… Навколо все помаранчеве, тепле та солодке… Вона йде лише вперед, осяяна чи то допитливістю, чи то симпатією...
… Хвилини зустрічі… неймовірні, яскраві, та з купою адреналіну у крові… Він такий, яким Вона малювала його у своїй уяві… Та й Він, ховає очі. наче кіт, який нашкодив;-)
Посмішки — це те, що об'єднувало їх тоді… Ба, навіть раніше- ще у онлайні їм вдавалось ловити ті миті радощів, які виливались у задоволені ПОСМІШКИ :-) Вони, боячись викрити явну симпатію, починають говорити казна-що… та ПОГЛЯД не приховаєш… Він з'їдає наскрізь, пронизує кожну клітинку тіла…
Випадково чи то навмисне, раптом Вони падають у купу снігу — і зближення...
Поцілунок — це те, від чого вони зашарілись найбільше… Вона сором'язливо погладає Йому у вічі, а Він дбайливо витирає Їй щічки...
Як то спокусливо — ПОЦІЛУНОК… Жодні солодощі не здаються такими прекрасними, жодні парфуми не виділяють такий аромат, жодна переписка не є такою близькою… "
Кожен для себе обирає шлях та способи використання мережі, та всетаки щось магічне є у цьому «барабанінні»… А Ви як вважаєте?
«Вечір. Він стомлений, але у піднесеному настрої заходить у мережу, наче заводить роман з нею… Починається легеньке „барабаніння“ у очікуванні тієї самої Людини… Вони наче незнають один одного, але, здається, поріднилися ще з часів дитинства. Він сидить, схвильовано поглядаючи на годинник, та чекає, поки навпроти Неї з'явиться значок „онлайн“… проходить кілька хвилин — і вони знову разом, вільно балакають про все, діляться успіхами та поразками...
Цього вечора все з самого початку йшло шкереберть, і Вона вже знесилена дивиться у монітор і читає: „А давай зустрінемося?“
...Її одночасно кидає то у жар, то в холод… Вона чекала цього, але тепер, що робити?
… Вранці вони знову здибаються в „онлайні“… Він рішуче, і наче востаннє, сказав, що сьогодні мусить її побачити і придумав навіть цікаву забавку для неї:-) Вона, насторожено, хвилюючись прийняла запрошення...
...»до зустрічі залишилось 60 хвилин" — читає Вона на екрані своєї мобілки......
«40 хвилин — Ти не передумала?»
В зазначений час Вона потрапляє у справжню КАЗКУ, створену Ним… Навколо все помаранчеве, тепле та солодке… Вона йде лише вперед, осяяна чи то допитливістю, чи то симпатією...
… Хвилини зустрічі… неймовірні, яскраві, та з купою адреналіну у крові… Він такий, яким Вона малювала його у своїй уяві… Та й Він, ховає очі. наче кіт, який нашкодив;-)
Посмішки — це те, що об'єднувало їх тоді… Ба, навіть раніше- ще у онлайні їм вдавалось ловити ті миті радощів, які виливались у задоволені ПОСМІШКИ :-) Вони, боячись викрити явну симпатію, починають говорити казна-що… та ПОГЛЯД не приховаєш… Він з'їдає наскрізь, пронизує кожну клітинку тіла…
Випадково чи то навмисне, раптом Вони падають у купу снігу — і зближення...
Поцілунок — це те, від чого вони зашарілись найбільше… Вона сором'язливо погладає Йому у вічі, а Він дбайливо витирає Їй щічки...
Як то спокусливо — ПОЦІЛУНОК… Жодні солодощі не здаються такими прекрасними, жодні парфуми не виділяють такий аромат, жодна переписка не є такою близькою… "
Кожен для себе обирає шлях та способи використання мережі, та всетаки щось магічне є у цьому «барабанінні»… А Ви як вважаєте?
11 коментарів
Але те, про що ти написала, одного разу майже сталося. Але… не судилося. Проте очікування цього я до сих пір згадую із цим самим «барабанінням»…
Чудово розумію автора :)
Бажаю вам незабутнього і приємного продовження, ні в якому разі не закінчення :))