Пороки у нашій свідомості...

Останнім часом люди такі нетерплячі, черстві та «неживі», наче воскові ляльки… Куди поділись ті цнотливі, природні, сором'язливі? 

«Малий сидить у кімнаті і гіпнотизує яскраве тістечко… Якже ж хочеться його з'їсти… а не можна :-( Бідолаха, здається, бажає лише цього на даний момент. Ні, ні, я витримаю! Та згодом хтивість перемагає його і він успішно лопає те творіння поварів!
Ненажерливість — один з пороків людства… „

“Вона лишень закінчила школу… Останній вечір, пов'язаний з цим Храмом знань… Випускний бал… І мила, цнотлива дівчина рішуче сказала собі: „Це остання нагода, і сьогодні Він буде моїм!“ Вона домоглася свого, та чи отримала насолоду від задоволення свого банального бажання?
Розпущеність — ще один з пороків людства...»

«Вже вкотре Він приходить в офіс… вже вкотре дивується успіхам колег. Та у Нього нічого не виходить. Наче наврочили… „Ну чим я гірше за них? Ну чому у них є все, а в мене нічого… Ух, ненавиджу їх!
Заздрощі — непереборний порок людства...“


»Сьогодні Вона йде на цілий день у SPA-салон… Адже Вона-дружина крутелика-олігарха, якже ж прожити тиждень без цих процедур?
Шикарний шлейф парфумів стояв після Неї на вулиці… Один її перстень зміг би «нагодувати» половину населення Африки...
Та ось, за рогом, сидить каліка, та щиро заглядаючи у вічі, просить милостиню… Вона ж, раптом наткнувшись на бідолашного, лиш висловила свій гнів непристойною лексикою типу «РазсЄлся тут… а мне, что легко идти на этих каблуках! И не думай, что я дам тебе денег! Иди работать лучше!
Скупість — величезний порок людства...»

Так до якої межі треба дійти кожному з нас, щоб ми бодай на хвилинку задумались над нашими пороками?
Так, Ви скажете:" Всі ми не без гріха!" Але їх можна осмислити, змінити чи хоча б не додавати нових на свій рахунок…